Менеджмент анафілаксії та анафілактичний шок

Менеджмент анафілаксії та анафілактичний шок
Анафілаксія та анафілактичний шок: сучасний протокол дій

Анафілаксія — це гостра, загрозлива для життя системна реакція гіперчутливості, яка розвивається стрімко та супроводжується порушенням дихання або кровообігу. Анафілактичний шок є найтяжчим проявом анафілаксії, що характеризується критичним падінням артеріального тиску (систолічний АТ < 90 мм рт. ст. або зниження на > 30% від вихідного) та розвитком гострої недостатності кровообігу.

Основні причини та тригери

Реакція зазвичай виникає протягом кількох хвилин (до 30–120 хвилин) після контакту з алергеном.

  • Лікарські засоби. Найчастіший тригер у дорослих (антибіотики, НПЗЗ, місцеві анестетики, рентгеноконтрастні речовини).

  • Харчові продукти. Головна причина у дітей (арахіс, горіхи, морепродукти, молоко, яйця).

  • Отрута перетинчастокрилих комах. Укуси бджіл, ос, шершнів.

  • Латекс та ідіопатичні фактори. У 15–30% випадків точний тригер встановити не вдається
    Як розпізнати анафілаксію: ключові симптоми

    Діагноз є високоімовірним за гострого початку симптомів (від хвилин до кількох годин) із залученням двох або більше систем організму.
Покроковий алгоритм невідкладної допомоги

Успіх лікування залежить від швидкості надання допомоги за системою ABCDE. Згідно з актуальними клінічними настановами
Базові заходи та положення пацієнта

  • Припиніть контакт з алергеном. Зупиніть внутрішньовенне введення препарату, видаліть жало комахи.

  • Викличте екстрену медичну допомогу (103 / 112) або реанімаційну бригаду в стаціонарі.

Реєстраційна форма
https://forms.gle/Eu4wLHqLDA3Gi48X8

Цільова аудиторіяЛікарські спеціальності: акушерство і гінекологія, дитяча анестезіологія,дитяча ортопедія і травматологія, педіатрія, ультразвукова діагностика, психологія, фізична та реабілітаційна медицина, дитяча неврологія, анестезіологія, медицина невідкладних станів, неонатологія, кардіологія, фармація лікар-методист, організація і управління охороною здоров’я, алергологія загальна практика – сімейна медицина, неврологія, хірургія,психіатрія, медична психологія, інфекційні хвороби, фтизіатрія. Всі медсестринські спеціальності.

 

Опис структури заходу1. Вступ (вітальне слово, знайомство з учасниками, огляд програми, визначення мети, завдань та очікуваних результатів тренінгу). 

2. Теоретичний блок (визначення та класифікація); сучасні принципи організації допомоги; первинний огляд за алгоритмом ABCDE; геморагічний шок і принципи; життєзагрозливі ушкодження грудної клітки, обговорення клінічних питань). 

3. Практична частина (відпрацювання первинного огляду та оцінювання стану пацієнта за алгоритмом ABCDE; практичні навички контролю зовнішньої кровотечі та менеджменту геморагічного шоку; оцінювання життєзагрозливих ушкоджень і застосування eFAST; командна взаємодія, розподіл ролей та комунікація; виконання комплексних симуляційних клінічних сценаріїв з менеджменту пацієнта з політравмою).

4. Підведення підсумків (структурований дебрифінг, аналізвиконання клінічних сценаріїв, обговорення допущених помилок, визначення напрямів удосконалення практичних навичок). 

5. Оцінювання набутих знань і компетентностей (підсумковий контроль теоретичних знань, оцінювання практичних навичок та командної взаємодії, обговорення результатів навчання)

Спікери/інструктори: 

Смандич Віталій Степанович– к.мед.н., доцент кафедри  внутрішньої медицини, клінічної фармакології та професійних хвороб; лікар-терапевт.

Черней Надія Ярославівна– асистент кафедри педіатрії та медичної генетики.

Лозюк Ірини Ярославівни–асистент кафедри педіатрії та медичної генетики.

  • Надайте правильне положення тілу.
    • При гіпотензії та шоці: покладіть пацієнта на спину з піднятими ногами. Категорично заборонено саджати пацієнта або ставити на ноги — це може спричинити раптову зупинку серця через синдром «порожнього шлуночка».
    • При вираженій задишці (без падіння тиску): напівсидяче положення з витягнутими ногами.
    • Вагітним жінкам: положення на лівому боці для запобігання здавленню нижньої порожнистої вени.
    • Без свідомості (за наявності дихання): стабільне бокове положення.
      Підтримувальна терапія (друга та третя лінії)

      Виконується паралельно або після введення епінефрину медичним персоналом:

      • Киснетерапія. Подача 100% кисню через маску з резервуаром (6–15 л/хв) для підтримки сатурації SpO₂ > 94%. 

      • Інфузійна терапія. Швидке внутрішньовенне введення ізотонічних кристалоїдів (0,9% розчин NaCl або розчин Рінгера) у дозі 10–20 мл/кг за наявності гіпотензії. 

      • Бронходилататори. Інгаляційний сальбутамол через небулайзер при стійкому бронхоспазмі. 

      • Антигістамінні засоби та глюкокортикостероїди. Використовуються лише як допоміжна терапія після стабілізації стану для зняття шкірного свербежу (H1-блокатори) та потенційного зменшення ризику двофазних реакцій (системні ГКС), не впливаючи на життєво небезпечні симптоми шоку
Спостереження та профілактика після виписки

  • Медичний нагляд. Навіть після повного зникнення симптомів пацієнт потребує спостереження в стаціонарі протягом 6–24 годин через ризик розвитку двофазної анафілаксії (повторної хвилі симптомів без повторного контакту з алергеном).

  • План дій та аутоін’єктор. Пацієнту призначають 2 аутоін’єктори з епінефрином для постійного носіння із собою та видають письмовий індивідуальний план дій при анафілаксії.

  • Консультація алерголога. Обов’язкове планове обстеження для точного виявлення винного алергену та проведення алерген-специфічної імунотерапії (АСІТ), якщо це можливо (наприклад, при алергії на отруту комах).