- Лікарські засоби. Найчастіший тригер у дорослих (антибіотики, НПЗЗ, місцеві анестетики, рентгеноконтрастні речовини).
- Харчові продукти. Головна причина у дітей (арахіс, горіхи, морепродукти, молоко, яйця).
- Отрута перетинчастокрилих комах. Укуси бджіл, ос, шершнів.
- Латекс та ідіопатичні фактори. У 15–30% випадків точний тригер встановити не вдаєтьсяЯк розпізнати анафілаксію: ключові симптомиДіагноз є високоімовірним за гострого початку симптомів (від хвилин до кількох годин) із залученням двох або більше систем організму.
- Припиніть контакт з алергеном. Зупиніть внутрішньовенне введення препарату, видаліть жало комахи.
- Викличте екстрену медичну допомогу (103 / 112) або реанімаційну бригаду в стаціонарі.
Реєстраційна форма
https://forms.gle/Eu4wLHqLDA3Gi48X8
| Цільова аудиторія | Лікарські спеціальності: акушерство і гінекологія, дитяча анестезіологія,дитяча ортопедія і травматологія, педіатрія, ультразвукова діагностика, психологія, фізична та реабілітаційна медицина, дитяча неврологія, анестезіологія, медицина невідкладних станів, неонатологія, кардіологія, фармація лікар-методист, організація і управління охороною здоров’я, алергологія загальна практика – сімейна медицина, неврологія, хірургія,психіатрія, медична психологія, інфекційні хвороби, фтизіатрія. Всі медсестринські спеціальності. |
| Опис структури заходу | 1. Вступ (вітальне слово, знайомство з учасниками, огляд програми, визначення мети, завдань та очікуваних результатів тренінгу). 2. Теоретичний блок (визначення та класифікація); сучасні принципи організації допомоги; первинний огляд за алгоритмом ABCDE; геморагічний шок і принципи; життєзагрозливі ушкодження грудної клітки, обговорення клінічних питань). 3. Практична частина (відпрацювання первинного огляду та оцінювання стану пацієнта за алгоритмом ABCDE; практичні навички контролю зовнішньої кровотечі та менеджменту геморагічного шоку; оцінювання життєзагрозливих ушкоджень і застосування eFAST; командна взаємодія, розподіл ролей та комунікація; виконання комплексних симуляційних клінічних сценаріїв з менеджменту пацієнта з політравмою). 4. Підведення підсумків (структурований дебрифінг, аналізвиконання клінічних сценаріїв, обговорення допущених помилок, визначення напрямів удосконалення практичних навичок). 5. Оцінювання набутих знань і компетентностей (підсумковий контроль теоретичних знань, оцінювання практичних навичок та командної взаємодії, обговорення результатів навчання) |
Спікери/інструктори:
Смандич Віталій Степанович– к.мед.н., доцент кафедри внутрішньої медицини, клінічної фармакології та професійних хвороб; лікар-терапевт.
Черней Надія Ярославівна– асистент кафедри педіатрії та медичної генетики.
Лозюк Ірини Ярославівни–асистент кафедри педіатрії та медичної генетики.
- Надайте правильне положення тілу.
- При гіпотензії та шоці: покладіть пацієнта на спину з піднятими ногами. Категорично заборонено саджати пацієнта або ставити на ноги — це може спричинити раптову зупинку серця через синдром «порожнього шлуночка».
- При вираженій задишці (без падіння тиску): напівсидяче положення з витягнутими ногами.
- Вагітним жінкам: положення на лівому боці для запобігання здавленню нижньої порожнистої вени.
- Без свідомості (за наявності дихання): стабільне бокове положення.Підтримувальна терапія (друга та третя лінії)Виконується паралельно або після введення епінефрину медичним персоналом:
- Киснетерапія. Подача 100% кисню через маску з резервуаром (6–15 л/хв) для підтримки сатурації SpO₂ > 94%.
- Інфузійна терапія. Швидке внутрішньовенне введення ізотонічних кристалоїдів (0,9% розчин NaCl або розчин Рінгера) у дозі 10–20 мл/кг за наявності гіпотензії.
- Бронходилататори. Інгаляційний сальбутамол через небулайзер при стійкому бронхоспазмі.
- Антигістамінні засоби та глюкокортикостероїди. Використовуються лише як допоміжна терапія після стабілізації стану для зняття шкірного свербежу (H1-блокатори) та потенційного зменшення ризику двофазних реакцій (системні ГКС), не впливаючи на життєво небезпечні симптоми шоку
- Медичний нагляд. Навіть після повного зникнення симптомів пацієнт потребує спостереження в стаціонарі протягом 6–24 годин через ризик розвитку двофазної анафілаксії (повторної хвилі симптомів без повторного контакту з алергеном).
- План дій та аутоін’єктор. Пацієнту призначають 2 аутоін’єктори з епінефрином для постійного носіння із собою та видають письмовий індивідуальний план дій при анафілаксії.
- Консультація алерголога. Обов’язкове планове обстеження для точного виявлення винного алергену та проведення алерген-специфічної імунотерапії (АСІТ), якщо це можливо (наприклад, при алергії на отруту комах).